Welcome Visitor: Login to the siteJoin the site

St. Theognostos. On the Practice of the Virtues, Contemplation and the Priesthood

Book By: Yuriy Kobylnyk
Religion and spirituality



translated into Ukrainian


Submitted:Jun 30, 2011    Reads: 38    Comments: 0    Likes: 0   


ПРЕПОДОБНИЙ ОТЕЦЬ ТЕОГНОСТ

глави ПРО ДІЯЛЬНЕ І СПОГЛЯДАЛЬНЕ ЖИТТЯ ТА СВЯЩЕНСТВО

акростих яких такий:

Преподобним отцям, Лазарю і Варламу, нікчемний у всьому Теогност, найнегідніший з поміж усіх, що живуть на цьому світі.
  1. Коли цілковито віддалишся від усього існуючого на землі, а серцем завжди будеш готовий залишити з чистою совістю теперішнє життя та перебувати з Богом, тоді можеш визнати, що ти набув справжню чесноту. А якщо хочеш, щоб тебе впізнав Господь, то нехай тебе якомога менше знають люди.
  2. Остерігайся непотрібних тілесних насолод і стримуйся від них, щоб вони не ослабили твоїх зусиль (перед тим, як дійдеш до безпристрасності). Порахуй за втрату для себе не позбавлення тілесних задоволень, а неспроможність досягати кращого (потураючи цим задоволенням).
  3. Свідомо вважай себе мурашкою та хробаком, щоби стати людиною, яку сотворив Бог: бо якщо не дійдеш до першого, то й друге не прийде. Адже чим нижче ти опускаєшся (в думці про себе), то тим вище здіймаєшся (в дійсності). І коли, як Псалмоспівець, матимеш себе за ніщо перед Господом (Пс. 39, 6), тоді непомітно станеш великим, а коли усвідомиш, що нічого не знаєш та нічим не володієш, тоді багатітимеш в Господа розумом та вчинками.
  4. "Зламай лукавому й безбожникові рамено" (Пс. 10, 15), а це - тілесні задоволення та лукавство, від яких походять всякі хиби; і так його зламай стриманістю та смиренною невинністю, щоб, коли ретельно досліджуватимуть на суді твої вчинки, то не виявилося в тобі ніякого гріха, адже гріхи винищуються як тільки-но почнемо ненавидіти їхні причини та боротися з ними, покриваючи колишню поразку кінцевою перемогою.
  5. Немає нічого кращого за чисту молитву, з якої, як із джерела, витікають усі чесноти, - розсудливість і лагідність, любов і стриманість, а також заступництво і втіха, які Господь дарує, зглянувшись на сльози. А краса її виявляється, коли розум зосереджує свою увагу лише на зрозумілих реаліях (на тому, що говорить язик та водночас обмірковує розум) і коли безнастанно та гаряче прагнемо Бога. Тоді через споглядання існуючого розум спрямовується за своїм Владикою і палко жадає бачити Невидимого, а зустрівшись із темрявою, яка Його закриває (Пс. 18, 12), знову з благоговійним смиренням повертається до себе, задовольняючись спогляданням, яке йому відкрилося для його користі. І ним він задовольняється, однак сповнюється добрим сподіванням усе-таки досягти бажаного тоді, коли перестане бачити "як у дзеркалі, неясно" і почне чисто та невідривно зріти Його "обличчям в обличчя" (1 Кр. 13, 12).
  6. Якщо ти ще не досяг цілковитої безпристрасності, то не приступай до вищих споглядань, не женися за тим, чого неможливо наздогнати, та не шукай того, що понад твої сили. А якщо прагнеш стати богословом і споглядальником, то прямуй до цього шляхом (подвижницького) життя та набувай у чистоті чисте (пізнання Бога). Згадавши про богослов'я, нагадую тобі, - гляди, не спрямовуйся безмірно до його висот, і знай, що нам, які ще п'ють молоко чеснот (Євр. 5, 13), неварто намагатися злетіти до нього, щоб не розгубити намарно пір'їн, як то буває з недосвідченими пташенятами, як би сильно ми не жадали насолоди (духовного) пізнання. А коли очистимося стриманістю і сльозами та підіймемось од землі, як Ілля (ІІ Цар. 2, 11) або Авакум, передбачаючи та очікуючи тієї миті, коли будемо вхоплені на хмарах (1 Сл. 4, 17), і вийдемо за межі відчуттів споглядальною молитвою, чистою та зосередженою, тоді, шукаючи Бога, ми, можливо, і торкнемося якимось чином богослов'я.
  7. А якщо хочеш удостоїтись божественного бачення та осяяння розуму, то спочатку полюби мирне й безмовне життя, а, віддалившись від усього, намагайся пізнати і себе і Бога. Якщо це чинитимеш та досягнеш чистоти душевного стану, який не збурюватиме жодна пристрасть, то ніщо вже не перешкоджатиме твоєму розуму побачити, як у лагідному повіві вітру (1 Цар. 19, 12), Невидимого для всіх, Який дасть тобі добру вістку про спасіння через найясніше Його пізнання.
  8. Як за спалахом блискавки ударяє грім, так і за просвітком божественного очищення стихає буря пристрастей. А це в свою чергу супроводжується передчуттям блаженства, яке нас очікує. Але ніякого відчуття божественного милосердя або надії на безпристрасність не має та душа, яка любить світ більше за свого Творця, яка чіпляється за видимі речі та горнеться до тілесних задоволень і насолод.
  9. Не намагайтеся збагнути розумом, що є Божество і де перебуває, бо Воно надприродне і не визначається місцем, як вище за все існуюче. Одного лише Бога-Слово відображай у собі, як у дзеркалі, наскільки це можливо. Хоч обмежований (у втіленні), однак Він сяє Своїм божественним єством, хоч мислено бачиться в певному місці, проте всюди присутній через безконечність Його Божества. Зрештою, чим більше очищатимешся, тим більшого вдостоюватимешся божественного осяяння.

10. Якщо гаряче жадаєш справжнього пізнання та переконливого запевнення у спасінні, то спроможися спочатку розірвати пристрасні зв'язки душі з тілом, а потім, скинувши все, що прив'язує до матеріального, занурись у глибини смирення, - і там знайдеш дорогоцінні перли спасіння, що приховані в мушлі божественного пізнання. А вони й будуть тобі запорукою сяйва Царства Божого.

11. Хто досягнув внутрішнього упокорення, підпорядкувавши тіло духові, тому вже непотрібно підкорятися людям, бо він, як вдячний слуга, слухається Божого Слова та Закону. А ми, у кого ще триває боротьба та війна між душею й тілом, повинні мати вождя і керманича та слухатись його, бо він уміло правитиме стерном нашого життя та вчасно оснастить нас потрібною зброєю, щоб не захопили нас невидимі вороги, або не потопили пристрасті з-за нашої недосвідченості.

12. Коли не турбуватиме тебе ніяка пристрасть, коли твоє серце все більше і більше жадатиме Бога, коли ти не боятимешся смерті, а вважатимеш її сном та навіть жадатимеш звільнитися від тіла - тоді здобудеш гідну запоруку свого спасіння і з невимовною радістю носитимеш у собі Царство Небесне.

ПРО СВЯЩЕНСТВО

13. Якщо ти вдостоївся божественного і чесного священства, то насамперед маєш самого себе постійно приносити в жертву через умертвіння пристрастей і тілесних насолод. І тільки тоді наважуйся приступати до життєдайної і страшної жертви, щоб не спопелив тебе божественний вогонь, як якийсь сухий трут. Бо якщо серафим не насмілився без кліщів доторкнутись до вугілля (Іс. 6, 6), то як ти це зробиш без безпристрасності? А від неї у тебе і язик освятиться, і вуста очистяться, і душа разом із тілом стануть непорочними, і самі руки сіятимуть краще за будь-яке золото, як слуги надприродного вогню і жертви.

14. Усвідом якомога глибше силу сказаного, адже ти щоденно бачиш те спасенне Боже таїнство, яке побачивши одного разу, старець Симеон так жахнувся і вразився, що попросив смерті (Лк. 2, 29). Якщо Святий Дух тебе не запевнив, що ти - гідний посередник між Богом і людьми, що ти - рівня ангелам, то не наважуйся зухвало приступати до святого і страшного священнодійства божественних Таїн, перед яким небесні сили благоговіють і від якого з усією побожністю утримувалося багато святих, щоби за присудом Всевишнього не забрали їх, як Зана, із землі живих.

15. "Пильнуй себе самого", - як сказав апостол (1 Тм. 4, 16). Пильнуй себе та завжди приноси жертву щонайперше за свої гріхи, бо якщо з-за твоєї слабкості в тобі було, а, можливо, іще є щось нечисте, то щоб його пожер божественний вогонь. Отоді, наче посудина вибрана, чиста, корисна і приготована для такої жертви, можеш змінити себе на срібну або навіть на золоту, хоч перед тим можливо й був якоюсь дерев'яною, чи глиняною (2 Тм. 2, 20); однак лише за умови, якщо матимеш близький зв'язок із Богом і Він вислухає твої молитви. Бо де Бог чує (і відповідає), там ніщо не перешкоджає тому, щоб одне змінювалося на інше.

16. Подумай, якої ангельської честі ти вдостоївся і намагайся з усім достоїнством і чистотою перебувати непорочним у цьому чині, до якого покликаний. Бо знаєш, з якої висоти впав Люцифер за свою гординю. Тож нічого не видумуй про себе, щоб не зазнати того самого, але вважай себе землею, порохом і сміттям (Бт. 18, 27), та завжди плач, бо лише з безмірного людинолюбства та невимовної Божої доброти тебе допускають до божественного причастя і до звершення страшного священнодійства Святих Таїн.

17. Священик повинен бути чистим від усіх пристрастей, а особливо від розпусти і злопам'ятності, про які навіть і думати не слід, щоб інакше не зазнати гніву та прокляття, як той прокажений або замащений сажею, коли наважиться доторкнутись до тіла царя.

18. Якщо, омившися сльозами, ти став білішим від снігу, якщо чистота твоєї совісті незаплямована, якщо зовнішня оздоба твоєї ангельської ризи виявляє внутрішню красу твоєї душі, то тоді, і лише тоді можеш приступати до Святих Таїн. Але, здійснюючи божественні Тайни, переконайся, що ти не покладаєшся на одні людські традиції, а що благодать Божа внутрішньо наповнює тебе у невидимий спосіб розумінням вищого.

19. Якщо прагнеш нетління та безсмертя, то побожно й шанобливо здійснюй життєдайні та нетлінні Тайни, жадаючи покинути цей світ, як той, хто через віру дійшов до досконалості. А якщо боїшся смерті, то ти ще не спілкуєшся з Христом у любові, хоч удостоївся жертвувати Його власними руками та насичуватися Його тілом. Бо якби ти зблизився з Ним у любові, то поспішав би відійти, щоб приєднатися до Нього, маючи за ніщо і життя, і тіло.

20. Ти, що жертвуєш Тіло Боже й поєднуєшся з Ним у святому причасті, повинен з'єднуватися з Ним і "подобою Його смерті" (Рм. 6, 5), живучи "…вже не для самого себе, а для Того, Хто за тебе умер", як каже апостол (2 Кр. 5, 15). А, перебуваючи у владі пристрастей, ти живеш для тіла і світу та готуєш собі вічні муки після смерті, якщо перед тим, як померти, добровільно не припиниш приносити безкровну жертву. Бо хто того не знає, що багатьох негідних священників раптово забрала смерть і їх відвели прямо до судилища?

21. Був один ієромонах, що славився побожністю і багато хто його шанував, дивлячись на його поводження між людьми, хоч у собі він був зіпсутим та розбещеним. Якось він відправляв Святу Літургію, і коли дійшов до херувимської пісні, то, як завжди, схилившись перед престолом, почав читати: "Ніхто не достойний…", і раптом помер, бо душа залишила його в такому стані.

* * *

22. Ніщо не може перевершити праведного розуму та духовного пізнання, бо від них походить страх Божий і любов до Бога: і як той очищає через благоговіння і самоупокорення, так і ця вдосконалює внутрішнім світлом та розсудливістю, піднімаючи наш розум до висот споглядання. Але неможливо без страху перенестись одразу до божественної любові та, минаючи любов, злетіти до сподіваного і спочити в ньому.

23. Тож повір мені ти, що гаряче прагнеш спасіння, - і поспішай, наполегливо шукай, невідступно проси, терпляче стукай і невтомно біжи, допоки не досягнеш своєї мети, встановивши на вершині, як знамено, непохитну віру і смирення. А досягненням мети вважай не прощення гріхів, але те, що більше не боятимешся повстання будь-яких пристрастей, будучи готовим безстрашно та радісно залишити тіло.

24. З ревними сльозами проси запевнення у спасінні, але - якщо ти смиренний - то не проси його задовго до смерті, щоби потім не збайдужіти та не понехтувати справою спасіння; а молися, щоб отримати його, коли вже стоятимеш близько до виходу, однак, не помились у переконанні, що маєш його, бо коли надійде, зрештою, очікувана мить, то щоб не виявилося, що не можеш увійти туди, куди сподівався потрапити. І куди тоді підеш, нещасний, без запоруки й переконливого запевнення у спасінні, яке дає Святий Дух?!

25. Якщо прагнеш безпристрасності, яка нас обоготворяє, то набувай її передусім покорою та смиренням, щоб, ідучи до неї якимось іншим шляхом, ти не завдав собі зайвого клопоту. Бо не той досяг безпристрасності, кого пристрасті інколи тривожать, а інколи дають йому спокій та перепочинок, але той, хто безнастанно нею насолоджується; і, навіть коли пристрасті все ще перебувають в ньому, то їхні причини його не зачіпають, а їхні óбрази його не бентежать.

26. Зі зневагою та обвинуваченнями зухвало приступає ворог до душі, яка залишає тіло, страшно і жорстоко викриваючи її падіння. Але тоді можна побачити, як боголюбна душа, хоч і вражалася колись розмаїтими гріхами, анітрохи не лякається його нападів і погроз, а укріпившись в Господеві, перебуваючи під захистом світла віри і бачачи святі сили, що її супроводжують, окриляється радістю, сповнюється відвагою та сміливо відповідає лукавому: "Що тобі до мене, утікачу з неба і підступний рабе? Ти не маєш влади над нами. Христос, Син Божий, має владу як над нами, як і над усім. Ми згрішили перед Ним, перед Ним і відповідатимемо, маючи Його Чесний Хрест запорукою Його милосердя до нас і нашого в Ньому спасіння. Тож утікай від нас якнайдалі, проклятий. Нічого ти не маєш до слуг Христових." Від таких відважних слів диявол врешті відступає, несамовито викрикуючи, бо безсилий устояти перед іменем Христа. А душа після цього, минувши простір повітряних князів, радісно переходить з божественними ангелами у визначене за її станом місце[1].

27. Якщо роздумуєш про небесне, то любов до минущих речей нехай не прив'язує тебе до земного. Бо якщо якась пристрасть притягатиме тебе до земних благ, то станеш подібним до орла, який кігтем зачепився за тенета і не може злетіти вгору. Тож, порахуй усе за сміття (Флп. 3, 8), сподіваючись кращого, а коли настане час, то й саме тіло покинь та вільно прямуй за ангелом Божим, який тебе супроводжуватиме.

28. Як монету, на якій немає царського зображення, неможливо покласти разом з іншими грішми до царської скарбниці, так неможливо без правдивого духовного пізнання і безпристрасності прийняти запоруку божественного блаженства та з відвагою й упевненістю вийти з цього світу, щоб поєднатися з вибраними у майбутньому. А духовним пізнанням я називаю не мудрість, а непомильне пізнання Бога і божественного, яким побожна людина, яку вже не хилять додолу пристрасті, здіймається до обожнення за благодаттю Святого Духа.

29. Хоча б ти випробував у діяльному житті всі чесноти, однак не надійся на себе та не думай, що вже досягнув безпристрасності й можеш безтурботно жити у світі, щоб у такому випадку твоя душа не набралася пристрасних образів і не спіткали тебе трудноти у твоєму способі життя. Але, ведений страхом, завжди уважно наглядай за своїм несталим і мінливим єством та розсудливо уникай причин пристрастей. Бо незмінна безпристрасність у своїй найвищій формі буває лише в тих, які досягли досконалої любові, які безнастанним спогляданням здійнялися над усім чуттєвим, які зійшли на вершину смирення, і їх уже не торкається полум'я пристрастей, яке розриває голос Господа (Пс. 29, 7), оскільки їхнє єство перейшло до нетління.

30. Не пробуй завчасно досягти безпристрасності, щоб не зазнати того самого, чого зазнав первозданний, занадто рано скуштувавши з дерева пізнання (Бт. 3, 6); але терпляче трудись у стриманості до всього та безнастанній молитві, зберігаючи у самодокорах і крайньому смиренні дієві навики й порядки, та отримаєш у свій час благодать безпристрасності, цю спокійну пристань після бурі й тривог. Бо не чинить Бог несправедливості тим, які прямують правдивою дорогою, якщо відкриває перед ними ворота безпристрасності лише тоді, коли це потрібно.

31. "Іди, ледащо, до мурашки" (Прип. 6, 6) і навчися від неї працелюбності. Але не забувай при цьому, що Бог не потребує наших чеснот, бо ні в чому не має нестачі та сповнений усього. Навпаки, Він Сам щедро обдаровує нас дарами та зі Своєї благодаті спасає тих, які свідомо вдячні Йому та вірні, хоч зі Свого співчуття приймає всякі труди, які б ми не чинили. Отже, якщо трудишся, віддячуючи Йому за колишні Його добродійства до тебе, то добре робиш, - і близько до тебе милосердя Боже; а якщо думаєш, що Господь заборгував тобі за те добро, яке ти нібито зробив, то ти заблукав, зійшовши з прямого шляху, - бо як може благодійник бути боржником? Утім, трудися як наймит і, потрохи просуваючись вперед, з милості Божої досягнеш того, чого прагнеш.

32. Чи хочеш, щоб я показав тобі ще іншу дорогу до спасіння, чи вірніше, до безпристрасності? - Щосили благай Творця у молитвах, щоб не відійти від своєї мети, завжди маючи своїми заступниками перед Ним усі небесні сили, усіх святих, а особливо Пресвяту Богородицю; і не проси безпристрасності, як негідний такого дару, але наполегливо моли про спасіння, а з ним одержиш і безпристрасність; одне бо з них подібне до срібла, а інше - до чистого золота. Передусім же накажи твоєму внутрішньому розважанню в Бозі бути твоїм слугою, а всю свою увагу спрямовуй до сокровенних Божих таємниць, які нас обожнюють, якими втішаємо Господа та прихиляємо до себе.

33. Постарайся прийняти до свого серця безсумнівне і тверде запевнення у спасінні, щоб інакше під час виходу раптом не страхатися та не трепетати. Лише тоді вважай, що маєш таке запевнення, коли твоє серце не дорікатиме тобі за ніякі провини, а совість не осуджуватиме тебе за напади гніву; коли через Божу благодать тобі підкоряться дикі тваринні пристрасті; коли мимоволі проливатимуться сльози розради, а розум чисто та зосереджено молитиметься; коли радісно та з готовністю серця чекатимеш смерті, якої більшість людей боїться та хотіла б оминути.

34. "Слова життя вічного", - які, як засвідчив апостол Петро (Йо. 6, 68), має Бог-Слово, - це внутрішня сутність усіх речей, які Він сотворив. Тому той, кого вони таємно ведуть до Нього (і хто долучається до таїни їхньої внутрішньої сутності), уже набув і життя вічне, і запоруку Духа, і непохитну надію на спасіння. Але хто віддає перевагу не душі, а тілу, хто прив'язується до земних благ та втішається ними, той не вдостоюється такого дару.

35. Не та людина - словесна[2], що має силу слова (має здатність членороздільно говорити), бо це на загал властиво всім людям, але та, яка словесною (розумною) силою шукає і досліджує, як знайти Бога. Однак вона ніколи не знайде Того, Хто Надприродний за єством. Це неможливо ні для якого створеного єства, проте як будівничого можна пізнати за працею його рук, так само можна побачити та відчути "Майстра і Творця величі та краси створінь" (Муд. 13, 1. 3. 5) за премудрим їх упорядкуванням, за тим, як Він дбає про них, як береже, як спрямовує та управляє ними.

36. Безкорисливості не набудеш бе�





0

| Email this story Email this Book | Add to reading list



Reviews

About | News | Contact | Your Account | TheNextBigWriter | Self Publishing | Advertise

© 2013 TheNextBigWriter, LLC. All Rights Reserved. Terms under which this service is provided to you. Privacy Policy.