Welcome Visitor: Login to the siteJoin the site

Ilias the Presbyter A Gnomic Anthology

Book review By: Yuriy Kobylnyk
Religion and spirituality



translated into Ukrainian


Submitted:Jun 20, 2011    Reads: 22    Comments: 0    Likes: 0   


ІЛЛЯ, ПРЕСВІТЕР І ЕКДІК[I]
АНТОЛОГІЯ АФОРИЗМІВ
ПЕРША ЧАСТИНА
Якщо справді шукаєш, то отут знайдеш
чисте й невичерпне джерело повчання
1. Християнин, який свято вірить в Бога, ніколи не повинен легковажити Його захистом та завжди матися напоготові, очікуючи на спокусу, щоб не дивуватися і не тривожитися, коли вона прийде, але радісно переносити тягар скорботи, розуміючи, що не пропаде, коли закличе у псалмі разом із пророком: "Випробуй мене, Господи, вивідай мене" (Пс. 26, 2), - оскільки пророк не сказав: "Твоя десниця вхопила мене", але: "Твоя милість робить мене великим" (Пс. 18, 36).
2. Початок досконалості - острах Божий, а кінець - любов до Бога.
3. Початок удосконалення - діяльне пізнання і діяльність, наповнена пізнанням. Бо як діяльність без пізнання - недієва, так і пізнання без діла - безплідне.
4. Діяльність тіла - піст і чування, а діяльність вуст - спів псалмів. Однак молитва краща за спів псалмів, а мовчання дорожче за слово. Діяльність рук - те, що вони покірливо роблять, а ніг - те, що вони за першим велінням виконують. Діяльність душі - стриманість із простотою та простота, що стримано діє. Діяльність розуму - молитва в спогляданні, а діяльність споглядання - у молитві.
5. Очолюють усі чесноти милосердя і правда, від яких походить смирення, а від нього, як кажуть Святі Отці, - розсудливість. Без неї ні діяльність, ні духовне пізнання не досягнуть своєї мети.
6. Діяльність, що не слухається пізнання, подібна до теляти, яке безцільно блукає то тут, то там; а пізнанню, яке скидає шляхетне одіяння діяльності, бракує благородства, хоч би воно ним і прикривалося.
7. Відважна душа тоді діє правильно, коли управляє і діянням, і спогляданням, наче та жінка, що взяла два світильники, якими освітлює собі дорогу життя (Прип. 3, 16). А душа, виснажена чуттєвими задоволеннями, неспроможна взятися за те, що потрібно.
8. Щоби цілковито звільнитися від гріха, душі недостатньо добровільного страждання, вона повинна також переплавитися у вогні мимовільному.
9. Якщо для цілковитого очищення від гріха душа не загартується, наче меч, у вогні та воді, тобто в добровільних і мимовільних стражданнях, то не витримає ударів долі.
10.Як добровільні страждання викликаються трьома головними причинами: здоров'ям, багатством і славою, так і мимовільні- теж трьома: хворобами, втратами та обмовами. Одним вони йдуть на збудування, а іншим - на руїну.
11.Бажання і страждання існують в душі, а тілесне задоволення і біль - у тілі. Тілесне задоволення дає початок болю, а біль - тілесному задоволенню (коли, бажаючи уникнути відчуття виснажливого болю, ми шукаємо полегшення в тілесному задоволенні), тоді як бажання доводять нас до страждань.
12.У добродійного добро закладене всередині, а в пихатого воно тільки в намірах. У чеснотливого зло на поверхні, а в ласолюбного - у глибині серця.
13.Людина, що ненавидить зло, допускається його нечасто та випадково, а в кого зло укоренилося, той коїть його часто та свідомо.
14.Хто не налаштований каятися, той частіше і грішить; а хто грішить мимоволі, тому не тільки легше покаятися, але часто немає і в чому.
15.Промовляй твої слова розсудливо й усвідомлено, щоби Божественне Слово, яке мовило: "Я серед них" (Мт. 18, 20), не соромилось перебувати межи ними із-за твого зухвальства чи нестриманості.
16.Якщо хтось не забруднює своєї душі вчинками, то це ще не означає, що він не заплямовує її словами, а якщо хтось береже її чистою від слів, то про нього ще не скажеш, що не споганює її думками, бо грішити можна трояко (тобто ділом, словом та думкою).
17.Ти не можеш знати в лице чесноту, поки знасолодою оглядаєш свою ваду. А коли захочеш пізнати чесноту, то вада видасться тобі ненависною і ти відвернешся від цієї почвари.
18.Демони борються проти душі насамперед думками, а не вчинками; але звісно, що мають вони на прикметі передусім вчинки. Причина вчинків - слух і зір, а думок - звичка і демони.
19.Душа схильна грішити трьома способами: ділом, словом і думкою. А ми ухиляємося від гріха шістьма способами: коли зберігаємо в чистоті п'ять відчуттів*) і дар слова. "Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло", - каже св. Яків (Як. 3, 2). Це також можна застосувати й до п'яти відчуттів.
20.Чутлива сторона душі ділиться на шість частин: на п'ять відчуттів і здатність говорити, яка, коли безпристрасна, - робить розсудливими всі інші частини, а коли пристрасна, то доводить до шаленства і їх, адже повністю з нимиоб'єднується.
21.Ні тіло не може очиститися без посту й чування, ні душа - без милосердя та правди, ані розум - без споглядання і розмови з Богом (тобто без молитви). Ці пари -головні чесноти трьох частин людської особи, а остання - найголовніша.
22.Якщо душа триматиметься цих чеснот, то спокуси ніколи не здобудуть її твердині - терпеливості у стражданнях. "Вашим стражданням ви спасете душі свої", - каже Господь (Лк. 21, 19). В іншому випадку душа тремтітиме зі страху, як незахищене мурами місто, ще здаля почувши шум і гамір.
23.Не всі ті, що розсудливі у слові, розсудливі й у думці; але всі, що розсудливі в думці, розсудливі й у зовнішніх почуттях. Хоч усі люди підвладні почуттям, але не всі платять їм однакову данину; дехто й зовсім цього не робить.
24.Хоча розсудливість за природою і неподільна, однак має різні частки, бо одному дається більша, а іншому менша частка; отож дієва чеснота, зростаючи з допомогою головних чеснот, кожного наповняє добротою, на яку він здатен. Але більшість людей не може застосувати чесноти в належній мірі, тому й отримують відповідну частку розсудливості.
25.Мало хто обачний у тому, що властиве єству, але багато хто - в тому, що йому невластиве. Тим, що зі страху розтратили свою обачність на те, що невластиве єству, небагато залишилося, щоб застосовувати її в тому, що йому властиве. Вони фактично промарнували більшу її частину на зайві речі, які по своїй суті нічого не варті.
26.На бенкеті правди час і міра сидять поруч із розсудливим мовчанням, а батько неправди, прийшовши по душу, яка зреклася всього у житті, не знаходить в ній нічого з того, що зазвичай шукає.
27.Не той милостивий, хто добровільно роздає зайве, а той, хто свідомо прощає тих, що позбавляють його необхідного.
28.Одні ділами милосердя з допомогою матеріального багатства набувають духовне, а інші цілковито відмовляються від матеріального багатства заради духовного, бо знають, що воно невичерпне.
29.Кожному приємно багатіти благами, але прикро, коли той, хто за Божим провидінням одержав багатство, не може ним довго утішатися.
30.Душа зовні можливо й видається здоровою, однак усередині, у глибині свідомості, вона може слабувати на якусь приховану недугу. Зовні вона може вилікуватись, коли зачепить її докір, а ізсередини - коли оновиться розум. І нерозумно чинить той, хто не зважає на такий докір, а безсоромно вилежується у своєму ліжку в повній бездіяльності.
31.Не ображайся на того, хто проти твоєї волі прооперував тебе, наче хірург (тобто виявив і видалив назовні те зло, що крилося в тобі); але, поглядаючи на видалену нечистоту, звинувачуй радше себе, а його благословляй, адже з Божої благодаті він тобі допоміг у цьому.
32.Якщо тебе справді непокоїть здоров'я твоєї душі, то не впадай у відчай, збагнувши яка тяжка твоя (душевна) недуга, але приймай сильнодіючі ліки подвижницьких зусиль, і вилікуєшся від неї.
33.Не уникай того, хто за певних обставин безчестить тебе, але підійди до нього, і він покаже тобі скільки шкідливої облуди ховається у твоїй свідомості. А як тільки проковтнеш гірку та відворотну таблетку, тоді відчуєш яка смачна їжа здорового.
34.Чим більшу відчуваєш біль, тим більше дякуй тому, чиї докори виявили твої душевні недуги, оскільки він спричинився до цілковитого очищення твоєї душі, без якого розум не може досягти чистого молитовного стану.
35.Коли тебе винуватять, ти повинен або мовчати, або спокійно захищатися перед обвинувачем, однак не для того, щоб наполягати на своєму, а щоб допомогти йому піднятися, у випадку якщо він спіткнувся через необізнаність, несправедливо тебе звинувачуючи.
36.Якщо хтось справедливо ображається на тебе, але ти розкаюєшся ще до того, як він тебе закличе до покаяння, тоді не втрачаєш нічого; проте якщо розкаюєшся тільки після того, як тебе закликали до покаяння, то втрачаєш половину врожаю. Якщо, образивши когось, ти ніколи не доводиш до розриву стосунків із ним, то повертаєш усе посіяне, але якщо завжди береш вину на себе, то отримуєш набагато більше, аніж сподіваєшся.
37.Як гордовитий нічого не знає про свої недоліки, так і смиренний - про свої добрі риси, бо як від того все приховує шкідливе невідання, так від цього - богоугодне.
38.Що стосується добрих рис, то гордовитий не хоче порівнювати себе з рівнею собі; однак, що стосується його недоліків, то тут він цілком задоволений, оскільки порівнює себе з гіршими за себе.
39.Докір збуджує душу, а похвала - розслабляє її та знеохочує до духовної боротьби.
40.Суть багатства у золоті, а чесноти - у смиренні. І як той, кому бракує золота, - небагатий, хоч і не завжди по ньому це видно, так і подвижник, якому бракує смирення, - нечеснотливий.
41.Як торговець без золота - не торговець, хоч би й дуже надавався до торгівлі, так і подвижник без смирення не втішатиметься чеснотами, хоч би й вельми покладався на свій розсуд.
42.Чим вище людина піднімається у смиренні, тим нижчою виглядає у власних очах; і чим більше відчуває, що їй бракує смирення, тим вищою стає. Смиренний не порівнює себе навіть із найсмиреннішим, і засмучується, коли йому надають перше місце за столом (Лк. 14, 7-10).
43.Добре подвижнику порахувати, що затяжка для нього доручена справа, однак він не повинен її боятися. Таким чином він і честь матиме перед усіма, і буде "перед Богом випробуваним робітником, який не має чого червоніти" (2 Тм. 2, 15).
44.Кожен, хто побоюється, щоб не викинули його з весільної світлиці, як чужака (Мт. 22, 11-13), повинен або виконати всі заповіді Господні, або постаратися виконати хоча б одну з них - смирення.
45.Із простотою змішай стриманість, а до смирення додай правду - і разом зі справедливістю накриєш стіл, за яким радо зберуться всі інші чесноти.
46.Правда без смирення - сліпа. А через те стає сварливою - шукає опертя, та нічого не знаходить окрім злоби.
47.Добра вдача свідчить про красу чеснот, а здорове тіло - про здоровий дух.
48.Найкраще - зовсім не грішити, потім - не соромитися відкривати свої гріхи, але й не продовжувати свідомо їх чинити, а більше впокорятися і, коли докоряють, самому собі теж докоряти та охоче приймати покарання. Якщо цього немає, то все, що приносимо Богові, буде намарно.
49.При добровільних стражданнях потрібно миритися також і з мимовільними, а це - наклепи, втрати і хвороби. Хто не хоче покірно їх приймати, але обурюється та бунтує, той подібний до чоловіка, що воліє їсти свій хліб тільки з медом, але ніколи з сіллю. Такого не завжди приймають, як товариша, проте завжди цураються, як ближнього.
50.Хто, будучи паном, приймає вигляд слуги, - той божественними словами вичищає заплямований одяг (душі) ближнього, а роздертий - латає. Однак, коли він діятиме таким чином, то нехай старається робити це, як справжній слуга, щоб не загордитися та не втратити разом із нагородою і належного йому стану.
51.Як віра є доказом речей, на які ми сподіваємося (Євр. 11,1), так і моральне судження є доказом душі та смирення заради чеснот. І гірко бачити, як речі, досконалі самі по собі, стають недосконалими, якщо втрачають властиві їм якості.
52."Господь вихід і вхід твій стерегтиме" (Пс. 121, 8) - стриманістю в їжі, яку споживаєш, та в словах, які промовляєш. Бо хто стриманий у їжі та словах, той уникає пожадання очей і вгамовує безтямний гнів, а за ними подвижник повинен особливо пильнувати, щоби вони не проривалися. Отак діючи, він посилюватиме діяльність своїх чеснот, а спогляданню дасть міцну основу.
53.Деякі люди обережні щодо їжі, яку споживають, але недбалі щодо слів, які промовляють. Вони не вміють, як мовив Проповідник, виганяти гнів із серця та пожадання з тіла (Проп. 11, 10), бо не знають, що лише за таких умов очистить та оновить наше серце Дух Святий (Пс. 51, 12).
54.Ти досягнеш помірності, якщо обмежуватимеш себе в їжі, а безгрішності в словах, якщо вдосконалюватимешся у мовчанні.
55.Нехай твій живіть присихає з голоду до хребта, а серце стискається, коли вгамовуєш язика, однак твої сили, емоційна й вольова, завжди служитимуть тому, що добре та славне.
56.У подвижника похіть стихає, якщо його тіло встоїть на початку, а обжерливість триває, поки він її належно не приборкає. Ти повинен старатися запобігти ганьбі від їхніх наслідків, видаляючи причину, інакше в майбутньому житті бракуватиме тобі чесноти стриманості і ти покриєшся соромом.
57.Подвижник повинен знати, коли і якими стравами потрібно годувати тіло, як ворога, а коли підкріпляти й допомагати йому, як знеможеному другу, щоби помилково не запропонувати другові того, що належить ворогу, а ворогу - того, що належить друго�




0

| Email this story Email this Book review | Add to reading list



Reviews

About | News | Contact | Your Account | TheNextBigWriter | Self Publishing | Advertise

© 2013 TheNextBigWriter, LLC. All Rights Reserved. Terms under which this service is provided to you. Privacy Policy.