St. Theodore of Stoudios Catechesis

ПОВЧАННЯ ДЛЯ ПОДВИЖНИЦТВА МОНАХАМ

святого Отця нашого Теодора Студита

1.[I]

1) Наскільки важливе чернече служіння. 2) Кожен послух, навіть найменший, веде до раю, якщо виконується з Богом. 3) Перелік чеснот, що ведуть до раю [1, 2].

1)   Бог для того послав нас у світ, щоб ми ревно служили Йому добрими ділами нашими та успадкували Царство Небесне. А нас, монахів, обдарував після народження надзвичайною ласкою — Він вибрав нас із-поміж усіх і поставив перед Собою на служіння Царству Своєму. Тож добре тепер кожен задумайся, чи відповідаєш ти стану своєму, до якого покликаний, і чи справді не турбуєшся ні про що інше, як лише послужити Богові.

2)   Виконуючи послух, ви так повинні діяти, немовби від Самого Бога отримали на те повеління. Від живущих Бог вимагає посильної праці. І дійте так, від одного лише старайтесь ухилятися, — щоб не обманутися марнославством перед іншими й зарозумілістю перед собою, нібито робите щось велике. У Господа кожному трудівнику приготовлена своя нагорода: трапезник[II] буде радіти з першомучеником Стефаном; пекар сам буде для Господа чистим хлібом; комірник, що зберігає овочі, буде насолоджуватися чудовими райськими плодами, бо поселенцем раю він буде, так само як усі інші — тесляр, виноградар, писар, воротар[III]. Та й, узагалі кожен, хто б не ніс який-небудь послух, якщо несе його, як працю для Господа, — отримає належну винагороду. Господь усе бачить і ніщо не сховається від Нього, і за все віддячить Він по-божому.

3)   „Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. Нехай все у вас діється в любові“ (1 Кр. 16, 13–14); щодня помирайте, щоб жити вічно; утікайте від лихих помислів, як від самих учинків; уважайте велемовність — многогрішністю, жарти — розпустою, насичення й переїдання — рабством похоті; угору помисли ваші, очі ж додолу; будьте чистими душею й тілом; будьте натхненні світлими сподіваннями; ні від чого земного не будьте залежні; єдиного Бога бійтеся. Коли отак будете триматися, коли отак добре мислитимете, то веселитиметеся разом з ангелами і радітимете з усіма святими на віки вічні.

2.

1) Не майте про себе високої думки. 2) Нехай кожен живе для всіх братів, як кожен член для всього тіла. 3) Неважкі наші послухи, але завдяки зреченню від своєї волі заслуговують вінців мучеництва [1, 3].

1)   Розумно ви вчинили, мужі, Богом покликані, що покинули цей світ і до Бога спрямували серця ваші. Намагайтеся так жити, аби Богові вгодити, і так живучи, „не будьте мудрі самі перед собою“ (Рм. 12, 16) ані в духовних чеснотах, ані в тілесних перевагах, щоб не почути: „Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?“ (1 Кр. 4, 7). Хто багато трудиться, той трудиться з ласки Христової, отримавши згори силу не для себе, а для свого ближнього.

2)   Усі ви послушники один для одного, помічники один одному, як живі члени тіла одного. Коли око не буде керувати рукою, коли одна рука не допомагатиме іншій, коли нога не буде так іти, як того вимагає потреба всього тіла, коли, взагалі, кожен член почне діяти за своєю волею, то вони не лише своєї цілости не збережуть, але, вразивши самих себе, і тіло все розладнають. Тому нехай утішається кожен, якщо йому доведеться більше потрудитися для інших, терплячи холод, негоду й спеку; нехай плаче й сумує кожен, хто сидить без діла, як член непотрібний, що в тілі перебуває, але не для тіла живе, і заслуговує лишень на відсічення від нього.

3)   Хай не вражається слух ваш, коли чує таке. Навпаки, подумайте, якими незначними й невеликими зусиллями дано нам здобути Царство Небесне. Ми бо не проливаємо, як мученики, крови, наших кінцівок не відрубують, кісток не ламають, проте, якщо додаємо до своїх трудів, легких і нечисленних, зречення своєї волі, бажаючи і Богові вгодити, і братам своїм у любові прислужитися, то стаємо через це подібними до багатостраждальних мучеників і, навіть, до Самого Господа, Який прийняв за нас розп'яття і смерть. Тож радійте в трудах ваших! Очікують вас вінці святих мучеників.

3.

1) Пильнуйте, бо ворог не дрімає; утіха для пастиря. 2) Не лінуйтеся в трудах ваших, бо за кожен труд зараз же на небі відкладається нагорода. 3) Настанови: регенту, (4) паламарю, (5) фельдшеру, (6) хворим [1, 4]

1)   Знаю я з науки Св. Отців, а найбільше від праведного старця мого[IV], що диявол ніколи не спить і не знає спочинку, щоб занапастити душі наші, але завжди хуткий і бадьорий, підсіваючи свій кукіль сплячим людям (Мт. 13, 25). Тож і ви не спіть, Богом покликані[V] діти мої, пильнуйте, щоб не потрапив хтось із вас у пастку лукавого. Любо мені чути про успіхи кожного з вас, утішаюся послухом одного, мудрістю й смиренням — другого, ревністю — третього. Сина ж непослуху, буркуна та гордія, неробу і лінивця, шептуна[VI] й балакуна моя душа ненавидить. — Але хто я такий, що так промовляю? — Я пастир ваш, хоч і недостойний, а ви — вівці мої, за які я відповідатиму перед Господом, Який мені довірив вас.

2)   Тож пасіться всі, старанно пасіться, одностайно і сукупно. Нехай ніхто не відбивається від отари своєї. Хто відіб'ється, того ворог заведе на розпуття і схопить його, як той вовк заблуду вівцю та затягне його до лісу, чи в гори. Нелегка справа спасіння, шлях цей вимагає великих зусиль, утоми, напруженої праці, пильности, задоволення малим — скромною їжею, коротким спочинком, поганою одежею, а найбільше вимагає зречення від своєї волі. Кожному за трудами Господь відміряє й винагороду, за труди кожному щодень вінці відкладаються.

3)   Церковні служби ми повинні виконувати з усією повнотою благочестя, побожности та щиросердя. І ти, регенте[VII], сину мій, що поставлений глядіти за цим головним і великим ділом нашим, будь пильним, буди співаків[VIII], точно стеж за порою, що призначена для кожного співу, і все інше, що стосується псалмів та стихир[IX], сумлінно виконуй, як тобі наказано. Хто здатен до співу — нехай співає, хто надається більше до читання, до того й пристав його. Не будь недбалим і неуважним, і кожному братові справедливо розподіляй, що йому в цей день читати, чи співати, а що на інший, — кому в будні дні, а кому на свята, зважаючи на голос, вимову й швидкість читання, щоб і сторонні, при нагоді, мали від цього користь. Усе нехай діється в тебе „пристойно й докладно“ (1 Кр. 14, 40), щоб від Господа вдостоїтись почути: „Гаразд, слуго добрий і вірний. Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим“ (Мт. 25, 21) і на небесах бути зарахованим до хору святих.

4)   І ти, паламарю, зі страхом та ревністю виконуй призначений тобі послух, — він бо від Бога і є божественним. Пильнуй за освітленням храму, немов зіниць очей своїх, бо праця твоя перед лицем Бога чиниться. Коли хтось запалює перед царем свічі, то завжди старається йому вгодити, отож чи не більше тобі, сину мій, належить з острахом і любов'ю запалювати лампади перед Царем над царями — Богом, славленим усім творінням, як і лампади вичищати, світильники справляти та підтримувати належне освітлення. Стеж і за чистотою церкви, підмітай її хоч би двічі на тиждень і пил з ікон витирай, щоб не псувалися вони, та все інше тримай у чистоті й порядку, всіляко остерігаючись, щоб не пошкодити чогось церковного.

5)   Третій ти в мене на гадці, сину, що братів лікуєш. Крокуй шляхом тобі призначеним. Багатьох вінців ти заслуговуєш у цьому вельми трудному, мученицькому, утомливому, зате високому й гідному великої нагороди служінні. Не очікуй і не шукай спочинку тут, щоб отримати його там. Якщо добре тут потрудишся, то, безперечно, там отримаєш заспокоєння. Одні читають, другі моляться, треті в мовчанні дні проводять, інші ще щось похвальне чинять, але й ти з ними нарівні біжиш, або навіть і випереджаєш їх. Як тільки-но світати почне, — обійди хворих одного за одним, довідайся про стан недуги кожного й призначай окремо, що кому потрібне та корисне. Коли отак трудитимешся, то вінценосцем увійдеш до Царс